Сергій Атамась
Керуючий партнер, Kreston Україна
Аналітика «Interpreneur»: Стійкість бізнесу в Україні
August 20, 2026
За чотири роки повномасштабної війни стійкість бізнесу в Україні перейшла від режиму екстреного виживання до систематичного управління ризиками.
Компанії продовжують працювати в умовах військових загроз, пошкодженої інфраструктури, нестачі робочої сили, перебоїв з електропостачанням та обмеженого доступу до капіталу. Проте більшість підприємств не лише продовжують свою діяльність, а й інвестують, реструктурують свої операційні моделі та виходять на міжнародні ринки.
Економічні масштаби кризи залишаються значними. У 2022 році реальний ВВП України скоротився на 28,8 %. Згодом економіка повернулася до зростання, збільшившись на 5,5 % у 2023 році, на 3,2 % у 2024 році та, за оцінками, на 1,8–2,2 % у 2025 році. Отже, відновлення триває, хоча його темпи й надалі стримуються війною та руйнуванням виробничої та енергетичної інфраструктури.
Реалістичний підхід до ризиків без відмови від зростання
Згідно з опитуванням, проведеним Американською торговою палатою у травні та червні 2026 року, 92 % опитаних компаній продовжували працювати у повному обсязі. Водночас 47 % повідомили про пошкодження офісів, виробничих об’єктів, складів чи іншої інфраструктури. Незважаючи на це, 87 % компаній зафіксували стабільні або кращі фінансові результати у другому кварталі 2026 року порівняно з аналогічним періодом попереднього року. В опитуванні взяли участь 112 керівників компаній, 69 % з яких були генеральними директорами.
Дослідження Європейської бізнес-асоціації також свідчить про поєднання стійкості та обережності. На початку 2026 року 76 % опитаних компаній працювали на повну потужність, тоді як решта 24 % працювали з певними обмеженнями. Водночас 76% заявили, що продовжуватимуть діяльність в Україні незалежно від того, чи закінчаться бойові дії протягом року. Основними обмежувальними факторами залишалися географічні ризики, переривання роботи під час повітряної тривоги та необхідність переведення бізнес-процесів в онлайн-режим.
Як змінилися моделі управління
Протягом перших місяців війни компанії зосереджувалися насамперед на утриманні співробітників, збереженні грошових коштів і даних, а також на забезпеченні базової діяльності. Згодом тимчасові заходи реагування на кризу стали постійними елементами управління бізнесом.
Найбільш стійкі компанії, як правило, використовують одразу кілька інструментів:
- Диверсифікація постачальників, клієнтів та логістичних маршрутів;
- Забезпечення безперебійної роботи резервних систем енергопостачання та зв’язку;
- Створення розподілених команд та дублювання ключових функцій;
- Регулярний аналіз грошових потоків та інвестиційних планів;
- Розвиток експорту та створення юридичної присутності за межами України;
- Переведення продажів, управління документами та адміністративних процесів у цифровий формат.
Однак повне перенесення діяльності не стало загальноприйнятою моделлю. За даними Європейського банку (EBA), 10 % опитаних компаній перенесли свої офіси або виробничі потужності протягом 2025 року: 8 % — в межах України, а лише 2 % — за кордон. Більшість компаній зберегли свою основну діяльність в Україні, одночасно розвиваючи зовнішні продажі, торгові структури або представництва.
Національний банк України також зафіксував позитивні середньострокові очікування бізнесу. У четвертому кварталі 2025 року індекс очікувань бізнесу становив 102,1 %, залишаючись вище нейтрального рівня. Компанії очікували зростання обсягів продажів і зберігали позитивні плани щодо інвестицій в обладнання та виробничі потужності.
Міжнародна експансія як інструмент диверсифікації ризиків
До 2022 року вихід на закордонні ринки для багатьох українських компаній був насамперед стратегією зростання. Під час війни експорт та присутність на міжнародних ринках також стали інструментами зменшення географічної, комерційної та логістичної концентрації.
Цю тенденцію можна спостерігати серед компаній, що входять до оприлюдненого аудиторського портфеля Kreston Ukraine.
- «Астарта». У 2025 році група отримала дохід від експорту в розмірі 294 млн євро, що становило 62 % її консолідованого доходу. Компанія зберегла в Україні інтегровану операційну модель, що охоплює рослинництво, переробку, тваринництво та логістику.
- «Інтерпайп». Компанія виробляє сталеві труби, залізничні колеса та колісні пари. Понад 80 % її виручки припадає на експорт, при цьому виробничі потужності компанії переважно розташовані в Дніпропетровській області. Її продукція постачається споживачам у десятках країн.
- Завод «Кобзаренко». Компанія експортує сільськогосподарську техніку до 32 країн і має виробничий об’єкт та сервісний центр у Польщі. У 2024 році обсяг її продажів перевищив 44 млн євро. Після виходу з ринків Росії та Білорусі компанія переорієнтувала свої продажі на європейські країни.
- «Ерідон». Щороку група готує до експорту приблизно один мільйон тонн сільськогосподарської продукції. У 2024 році вона запустила другий перевалочний термінал у Закарпатській області, розширила потужності зі зберігання зерна та продовжила розвиток інфраструктури для торгівлі з країнами ЄС.
- «Артеріум». Портфель компанії налічує приблизно 175 фармацевтичних препаратів, які представлені на 13 експортних ринках. З початку повномасштабної війни медичним закладам та благодійним організаціям було передано понад два мільйони упаковок ліків.
Ці приклади свідчать про те, що міжнародна експансія українських підприємств, як правило, не пов’язана з повним перенесенням виробництва. Переважна модель передбачає збереження виробництва та ключових компетенцій в Україні при одночасному розвитку експорту, міжнародних каналів збуту та альтернативної логістичної інфраструктури.
Типові помилки при виході на ринки нових країн
Швидкість адаптації є перевагою для українських підприємців, але під час виходу на міжнародні ринки вона також може призвести до помилок. Компанія може спочатку зареєструвати іноземну юридичну особу, а вже потім оцінити наслідки в податковій, кадровій та нормативно-правовій сферах.
До найпоширеніших ризиків належать: вибір невідповідної юрисдикції, недооцінка витрат на місцевий персонал та дотримання нормативних вимог, неспроможність створити належну податкову структуру, помилки у сфері трансфертного ціноутворення та недостатнє розуміння банківських вимог.
Отже, міжнародна експансія має починатися не з реєстрації компанії, а з відповідей на чотири запитання: де знаходяться клієнти, які функції виконуватимуться за кордоном, де здійснюватиметься ефективне управління та як іноземна структура взаємодіятиме з українським бізнесом.
Основні висновки з досвіду України
Досвід українських компаній показує, що стійкість — це не здатність точно передбачити кризу. Це здатність зберігати контроль над бізнесом, коли початковий сценарій вже не працює.
Компаніям, що піддаються геополітичним ризикам, необхідно заздалегідь виявляти критичні залежності, підтримувати резерви ліквідності, диверсифікувати ринки та постачальників, захищати свої дані та розробляти альтернативні сценарії діяльності.
Головна зміна в українському бізнесі полягає в тому, що адаптація вже не є тимчасовою реакцією на війну. Вона перетворилася на постійну управлінську компетенцію. Найуспішніші компанії не обирають між збереженням бізнесу в Україні та міжнародним розвитком. Вони поєднують обидві стратегії, зберігаючи ключові компетенції в країні та водночас створюючи більш диверсифіковану міжнародну структуру.
Якщо вам потрібна консультація щодо забезпечення стійкості бізнесу в Україні, натисніть тут.
